Сусіди (не)мої: або чому прірва приходить на наше поле зі сходу?

Анотація

У статті подано власні думки автора про Голодомор 1932-1933 років, який  був найбільшим голодом в історії України. Передано особисті враження від спогадів людей, що проживали в сільській місцевості тієї частини України, де зараз ворог окупував території України  і чинить там безчинства, як тодішня совєтська влада, коли забирала останню пшеницю з хати бідного селянина та його родини. Ставлення до Голодомору – своєрідний критерій морального, духовного, ідейного розвитку людей, своєрідний іспит на патріотизм майбутніх поколінь.

The article presents the author's personal reflections on the Holodomor of 1932-1933, the most devastating famine in Ukraine’s history. It conveys personal impressions drawn from the memories of people who lived in rural areas of that part of Ukraine, which is now under enemy occupation, where atrocities are being committed—just as the Soviet authorities once did when they seized the last grain from the homes of impoverished peasants and their families. Attitudes toward the Holodomor serve as a distinct measure of people's moral, spiritual, and ideological development—a kind of test of patriotism for future generations.